У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить
пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього
дзвоника. Останній дзвоник – це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято,
яке не можна нічим замінити. Цього свята нема в жодному календарі. Воно буває лише раз в житті кожної людини, кожного з нас. Сьогодні, випускники, можливо, як ніколи, відчули що школа – це рідний дім. Саме сьогодні вона в сяйві квітів ніби
притихла, щоб попрощатися з ними, випустити у далеку дорогу, яка
називається дорослим життям.
Від болю і розлуки не впадіть, Летіть та білих крилець не ламайте, А падаючи, знову підіймайтесь. Тернами встелені путі-дороги Й стрімкої річечки круті пороги Нехай у вашій долі обминуться. Ви ж бійтеся з любов”ю розминуться, Зустрічному дозвольте обігріться, На біль свій і втому усміхніться, Хороших друзів завжди вибирайте! Своїх батьків ніколи не цурайтесь. З любові й болю зіткане життя… Цьому, що є, не буде забуття. А ви, летіть. Додому повертайтесь Та на минуле часом оглядайтесь
Всім учням школи щасливих літніх канікул. До зустрічі в новому навчальному році!