Нещодавно учні Мирненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  щиро приєдналися до акції «Великодній кошик солдату». 

Школярами було зібрано близько сімдесяти кілограмів продуктів харчування і засобів особистої гігієни для воїнів АТО.

Це маленька краплинка доброти і розуміння, але краплинка до краплинки – і це вже річка, що рве греблю байдужості. Країна, як це не сумно звучить, потроху звикає до втрат. Список полеглих стає сухою статистикою в повідомленнях інформаційних агентств. От наче й перемир’я, а українська армія зазнає втрат. І знову з тривогою дивляться на телефон почервонілими від сліз очима  рідні солдат, які перебувають на війні.

Події останніх місяців в котрий раз довели, що український народ неможливо подолати. Негаразди, які принесла війна, тільки об’єднали нас, збудили в кожного з нас почуття щирого й глибокого патріотизму, відчуття причетності до загальнодержавних справ та дали змогу проявити себе безкорисливими, щедрими, готовими на все заради незалежності та кращого майбутнього нашої Батьківщини.

…Теплий весняний день. А в навчальному кабінеті напружена тиша.

«Нестиму я в душі вкраїнський стяг

Й боротимусь за щастя і свободу,

Бо я обрав важкий і світлий шлях-

Служити українському народу!»

Так урочисто 17 квітня 2015 року розпочалася зустріч учнів 9 класу, гуртківців клубу «Пошук» з воїном АТО, командиром відділення зв′язку 37 ОМПБ Олексієм Петровим та волонтером ГО «Добрі серця» Ольгою Леонтьєвою.

Учні старших класів уважно слухали захисника нашої Батьківщини. Він такий молодий, але вже обпалений війною. Ще півроку назад ніхто з них не міг і подумати, що життя розділиться на «до війни» і «війну», війну за Незалежність. Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі, де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба, а ще чорної землі та розмитої багряної крові.

 Олексій розповів школярам про те, як він одного дня вирішив змінити м′яке крісло зі свого офіса на суворі будні воїна АТО. Захисник поділився з  учасниками зустрічі спогадами про час, проведений  в зоні АТО, довівши учням, що не тільки словами можна любити Батьківщину, а  й показувати це вчинками. Важко було говорити  Олексію про війну і смерть, легко  - про військову дружбу і про друзів-побратимів.

Змістовними та цікавими були питання учнів, на які Олексій відповідав зрозумілою для дітей мовою. А ще побажав підліткам не витрачати марно час, вчитися бути гідними людьми, любити свій край, адже вони – господарі майбутньої держави.

Під час зустрічі учні 9 класу Білоус Євген та Каравай Ганна заспівали пісні про Україну.

Наприкінці зустрічі учні передали Олексію обереги, зроблені дитячими руками,  і малюнки, щоб там, на війні, вони зігрівали солдатські серця своїм теплом, нагадували воїнам про те, що тут, дома, чекають  на їх повернення живими і здоровими.

Зустріч закінчилася словами: «Слава Україні! Героям слава!»

Директор школи       С.Б. Назаренко