Але є  у південноукраїнського степу і свої особливі прикмети: серед випалених сонцем трав  і сьогодні стоять мовчазні кургани – свідки легендарної орійської та скіфської історії. Кургани розкидані повсюди, в них ніби завмер далекий час. Один з них привертає нашу найпильнішу увагу…
   

 

Неподалік від Мелітополя , за 2 км від смт. Мирне, у долині ріки Молочної (назва ріки, вочевидь, зберегла давню назву Азовського моря: Меотида – „ Материнське”, „Годуюче”, „Молочне” море, то й річка-годувальниця „ Молочна”), здалеку видно жовтий острів, складений із химерно нагромаджених брил.

    Неймовірна краса панує в долині ріки Молочної, де на тлі золотистого піску розкинувся червонясто-вохряний Приазовський феномен. Обвітрені за мільйони років, оброслі зеленувато-сірим лишайником брили піщаника – різноманітні, химерні, фантастичні за обрисами  - створюють враження мовчазної величності. У народі острів здавна називають Кам’яною Могилою. Чому -  Могила?  Тому що тисячоліттями мешканці степів знали, що високі  пагорби в степу – то могили.

     У давнину Кам’яна Могила була для подорожніх своєрідним маяком на рівнині, до якого сходилося багато доріг та стежок. Чи розходилося ? Епіцентром збору чи розповсюдження чогось, нам невідомого, був цей величний природний феномен?

     У геологічному та історичному плані Кам’яна Могила  - найунікальніший із пам’ятників такого роду. Це останець піщаника Сарматського моря третинного періоду. Мільйони років тому тут була піщаникова мі лина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення , в товщі яких було знайдено зуб кита. Ці відкладення і зараз добре простежуються на правому березі долини ріки Молочної, поблизу с. Терпіння Мелітопольського району. Море пішло – і  запанувала на цьому місці пустеля. З’явилася червоно-бура глина, яка містила в собі залізо й марганець. Згодом тут утворилася западина ріки  Прамолочної, води якої проникли в глиб землі, а оксиди заліза і марганцю виходили на поверхню піску сарматського горизонту, утворюючи кам’янисту породу. Так поступово на цьому місці виник піщаниковий  моноліт. З віками  первинний щит пісковику розколовся, а його уламки сповзли по піску, утворивши своєрідний кам’яний пагорб.

    З часом, під впливом води та вітру, плити набули дивовижних форм і обрисів.  Проте це не хаотичне нагромадження плит, як здається на перший погляд, а кам’яний панцир, в якому довгі роки утворювалися печери і гроти, що виявилися дуже зручними для культових цілей первісних людей. Придивіться, із першого погляду степовий пагорб здасться Вам черепахою, але, якщо пильніше придивитися до нього, можна побачити голову бика, яка ніби встромила роги в пісок. Дивовижні обриси , мабуть , були помічені первісними мешканцями пагорба, може, тому й було прилучено це місце до культових відправлень, тому й  обожнювали його наші предки?

    А слідів культових відправлень Кам’яна Могила має дуже багато: це і обрядово-культові місця історичних епох, і наскельні малюнки. Саме вони, тисячі зображень, викарбувані й прокреслені на плитах гротів і печер, забезпечили світову славу Кам’яній Могилі. Тут можна побачити і досить певні зображення, і таємничі плетива шаманських знаків: від мамутів до вершників.