Великий Кам'яний пагорб
Великий кам’яний пагорб у степу привертав загальну увагу як явище незвичне, незвичайне, надзвичайне. Громадську свідомість, поза сумнівом, хвилювало питання : як він міг виникнути у випаленому сонцем степу? Переважали, вочевидь, ірраціональні відповіді.
Первісні люди обожнювали пагорб. На певному етапі суспільної історії вони перетворили його на місце проведення язичницьких обрядів і релігійних культів. Саме сюди, в оці гроти і печери, приходили вершити свої таїнства первісні мисливці перед тим, як вирушити на полювання. За стародавніми віруваннями, обряди, які виконувалися під орудою чаклунів-волхвів перед зображенням тварин, сприяли вдалому полюванню, захищали людей і їхні житла від стихійного лиха.
Перші відомості про дивовижний пам’ятник природи і стародавньої культури відноситься до к. ХVIII ст.: тоді йшла російсько-турецька війна і на картах російського командування в 1774 році з’явилися записи про „ диво природи” в степу, яке назвали тоді „Кам’яним пагорбом”. Через чотири роки, у 1778 році, російський полководець О.В. Суворов призначив біля камяномогильського пагорба місце для поштової станції, яку охороняли 14 козаків.
1793 року на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії пам’ятник природи був позначений як „Камінь-ЮЮн-Таш”, що в перекладі з тюркської означає „гора, збірний камінь”, який служив, очевидно, місцем збору татарських орд для походів на Польщу, Литву, Московію.
Тривалий час в історичний літературі про Кам’яну могилу та її наскельні малюнки не було яких-небудь згадок. І тільки у 1837 році тут побував академік П.І. Кьоппен і про дивовижний пам’ятник написав наступне: „ Кам’яна Могила. Так у Мелітопольському повіті називається бугор, який складається з величезних брил пісковику і знаходиться на правому березі ріки Молочної… Нагромаджене тут природою каміння то виступає із землі то вертикально, то, схиляючись у протилежні сторони, утворює ніби навіси. В одному місці між скелями ,які обросли мохом, знаходиться проміжок, схожий на вулицю, шириною у 2 чи 3 аршини, і саме тут був колись вхід до печери, в якій один із моїх поводирів, що в дитинстві був пастухом і нерідко тут із друзями прохолоджувався, бачив на стінах надписи…Вхід до цієї печери занесено піском біля 1822 року.”
Через 50 років археолог М.І. Веселовський частково досліджував давні зображення в гротах і печерах Кам’яної Могили. Під час проведення розкопок було знайдено 5 срібних монет московського періоду біля одної печери, яка вирізнялася великими розмірами в порівнянні з іншими. Чутка про знахідку швидко розповсюдилася, і місцеві селяни кинулися на пошуки скарбів Кам’яної Могили, вони продовжували роботи до тих пір, поки мало не було вбито одного із селян.
Поворотним етапом у вивченні унікальної пам’ятки первісної культури стали 1936-1938 роки, коли в Південній Україні працювала Азово-Чорноморська експедиція під керівництвом О.М. Бадера. Відкриті й досліджені унікальні петрогліфи дозволили відтворити побут і духовну культуру стародавніх народів, які населяли наш степ. За висновком О.М. Бадера, це був період від епохи пізнього палеоліту до епохи бронзи.
У післявоєнний період – з 1951по1963 роки дослідження на Кам’яної Могили проводилися під керівництвом таких відомих українських вчених-археологів, як М.Я. Рудинський, В.М. Гладилін, В.М. Даниленко.
З 1983 по 2002 рік дослідження пам’ятника проводив наш земляк , вчений-історик, археолог, автор багатьох книжок і монографій Б. Д. Михайлов, який нині є директором Державного історико-археологічного музею-заповідника „ Кам’яна Могила”.
Такою була історія відкриття й дослідження Кам’яної Могили. А що ж можуть розповісти нам знахідки вчених, що нового й цікавого можемо ми дізнатися із захоплюючої подорожі в минуле?
| 
