Подорож в минуле.
В епоху міді-бронзи Мати-Земля вже стогнала від борні за володіння багатствами. Соціальне розшарування в суспільстві, породжене різкими змінами в природі, зумовлене новими видами хазяйнування людини, призвело до появи хижацьких верств, основним видом діяльності яких було відняти, загарбати. Розбій став справою честі, груба сила – доблестю. Спокійний срібний вік неоліту змінився жорстоким віком - мідним. В цю епоху, як сказано в стародавніх легендах, „полюбили люди гордість і війну, багату на стогін. Своїми власними руками знищували один одного ...І вони всі гинули у злих війнах і жахливих кровопролитних битвах.” Літературні джерела й археологічні матеріали дозволяють детально відтворити поховальний обряд.
… Скорботно і мовчки ідуть одноплемінники степом, випаленим сонцем. Їхня свідомість не сприймає, що родич спить мертвим сном. За уявою аріїв, людина іде в інше, підземне життя, до бога смерті - Ями. При цьому виконувалися ритуальні гімни:
Відкриваючись, будь твердою, о земле!
Адже тисяча стовпів повинна бути споруджена.
Я закріплюю землю навколо тебе.
І не пошкоджу я тебе, поклавши цю груду землі!
Нехай батьки тримають тобі цей стовп!
Нехай Яма побудує тобі тут житло!
Так у степу з’являлися кургани, мовчазні свідки й охоронці стародавньої історії. Може , біля гротів і печер Кам’яної Могили теж точилися криваві битви? Бо пісок біля каміння відкриває вченим стріли скіфські, датовані IV-III ст. до н.е..
Подорожні, відправляючись до країн Північного Причорномор’я, відзначали, що на шляху зустрічалися великі й малі кургани, які залишалися своєрідними дорожніми орієнтирами в степу. Такі відомості є в давньоруських літописах, наприклад, у „Повісті минулих літ”, у відомій літературній пам’ятці „Слово о полку Ігоревім” та багатьох інших.
На вершинах курганів виднілися кам’яні антропоморфні стели, скіфські та половецькі баби (боввани). Поступово їх порозтягували для межових і дорожніх стовпів, а ще частіше використовували їх у будівництв
 Пройшли століття , з лиця землі зникло багато народів. І тільки степові кургани, що мовчазно бовваніють серед безкрайнього степу, іноді відкривають таємниці життя і смерті наших далеких предків. Та кам’яні баби, які і сьогодні можна зустріти у степу поблизу Кам’яної Могили, які є символічними образами половецьких воїнів, жінок, дітей.
Проте спорудити померлим родичам дорогоцінну скульптуру могли лише багаті кочівники. Тому серед скульптур угадуються зображення ханів, їхніх жінок, дочок, синів, жерців. Бідняки не мали права ставити пам’ятники своїм померлим родичам, бо, за повір’ям степовиків, померлий перетворюється в бога – покровителя орди, а це для бідняка при соціальній диференціації половецького суспільства було, звичайно, справою неможливою…
Дивує різноманіття наскельних малюнків: серед численних зображень мамутів, носорогів, биків, оленів просто знаків на стелях у гротах і печерах унікального пагорба Кам’яної Могили знаходяться , як це не дивно, християнські символи. Християни, як носії нової віри, нової релігії, руйнували унікальні малюнки язичників, а потім зверху наносили символи християнства, намагаючись таким чином ствердити свою релігію і повернути у християнство своїх предків-язичників. На стінах в печерах Кам’яної Могили можна побачити зображення хрестів і монограм Ісуса Христа, що свідчить про появу християн на Кам’яній Могилі.
| 
