Основні способи читання, якими мають володіти читачі
Поглиблене.
При такому читанні звертається увага на деталі, дається аналіз та оцінка книзі.
•Читай текст і з’ясовуй незрозумілі місця;
•Розглядай матеріал критично, творчо;
•Знаходь сильні й слабкі сторони в поясненнях;
•Давай самостійне тлумачення положенням і висновкам.
Вибіркове.
Різновид швидкого читання, коли вибірково читають окремі розділи та глави, фіксуючи увагу тільки на тих аспектах тексту, які необхідні. Використовується при вторинному читанні книги, після її перегляду.
Читання перегляд.
Використовується для попереднього ознайомлення з книгою.
•Переглядай передмову,
•Знаходь у змісті найбільш важливі питання,
•Переглядай висновок.
Читання сканування.
Швидкий перегляд з метою пошуку прізвища, слів, факту.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.
Михайло Кравчук – відомий на весь світ і невідомий в Україні
«Моя любов Україна і математика» - так визначив своє життєве кредо видатний український математик Михайло Пилипович Кравчук. Відомий і невідомий – можна про нього сказати. Його математичними відкриттями і працями користувався весь світ. Але у світі не знали лише одного, що він з України. Народився М. Кравчук 27 вересня 1892 році в сім'ї землеміра в селі Човниці Волинської області. Закінчив гімназію у 1910 році з золотою медаллю і вступив до університету св. Володимира в Києві. Закінчив університет у 1917 році. У 1928 році став наймолодшим академіком. Викладав в українських гімназіях та університетах, а з 1918 року – співробітник Української академії наук. Кажуть у нього була така красива українська мова, що на його лекції з алгебри приходили слухати навіть філологи. М.Кравчук – автор багатьох підручників та посібників з математики для різних навчальних закладів. Його праці признали й мали практичне застосування в США і Японії при моделюванні кібернетичної техніки. Його найбільш відомим учнем є Сергій Корольов, якого звідомим математиком поєднали ідеї дослідження космосу. Обидва були заслані на Колиму в табори, але тільки учень пережив заслання і втілив задуми вчителя. Знаючи п’ять мов Кравчук спілкувався з колегами різних країн. В 1937 році його обвинувачено в підтримці ворогів народу та в націоналізмі. В результаті чого отримав вирок – 20 років таборів. Помер М.П. Кравчук у 1942 році на Колимі в Росії. У його рідному селі встановлене погруддя вченому, а в місцевій школі відкрита кімната-музей, про нього написаний роман «Михаил Кравчук» письменником Миколою Сорокою, але цьому роману важко було пробитися до читачів. В цьому році вся українська громадськість визначає 120-річний ювілей видатного вченого-математика.
Реферат – це доповідь, розроблена на основі критичного огляду, вивчення декількох джерел.
1.Визначити тему.
2.Підібрати літературу:
документи, першоджерела;
монографії, довідники, збірники;
газетні та журнальні матеріали.
3.Опрацьовати дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в книжці.
4.Скласти первісний варіант плану майбутнього реферату.
5.Виділити основні розділи (вступ, основна частина, висновки).
6.Систематизувати опрацьований матеріал.
7.Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно враховувати особливості наукового стиля мовлення.
Оформлення реферату
Титульна сторінка: вказати назву установи, де виконана роботу, тему реферату, прізвище та ім’я автора, клас, де навчається, рік написання, прізвище керівника роботи.
Текст пишуть лише з однієї сторони аркуша, залишаючи ліворуч поля.
Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок.
У кінці реферату слід скласти список використаної літератури.
► Звернись до каталогів. Отже, каталоги – перелік усіх книг, які є в бібліотеці. Переглядаючи його ти дізнаєшся, чи є бібліотеці потрібна тобі книга, які книги є в бібліотеці з даної теми, які книги конкретного автора можна прочитати в бібліотеці. В залежності від свого читацького позначення каталоги бувають алфавітні й систематичні. До якого звернутися залежить від того, що ти знаєш про книгу.
► Звернись до картотеки. В картотеках картки з назвами книг підібрані за окремими темами.
► Продивись виставки. На книжкових виставках ти завжди знайдеш цікаві книжки.
► Переглянь бібліографічні покажчики. Це книги про книги. В них знайдеш анотацію – короткі розповіді про зміст книги і поради, кому рекомендована дана книга.
