Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.
Насамперед дати собі секунду на роздуми. Чи є поруч рятувальний засіб? Ним може бути все, що збільшить плавучість людини і що ви в змозі до неї докинути.
Рятувальний круг можна кинути на 20-25 метрів. Чи є човен? Чи можна покликати когось ще на допомогу?
Уміння надати допомогу при нещасних випадках потрібне кожній людині. Особливо складно це робити без використання рятувальних засобів (човнів, катерів та ін.). Рятувальники мусять вміти добре плавати, знати як надати першу допомогу постраждалим, діяти швидко і рішуче. Якщо ви кинулися на допомогу, то треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега і т.д. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і він може контролювати себе, то повинен триматися за плечі рятувальника. Якщо ж не контролює своїх дій - поводитися з ним треба жорстко і безцеремонно.
Коротка техніка рятування:
Підпливши до потопаючого, треба пірнути під нього й одним із прийомів захоплення (класичний - узявши за волосся) транспортувати до берега.
У випадку, якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, ноги або шию, звільняйтеся і негайно пірнайте. Інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити. Якщо ж він уже занурився у воду, не припиняйте спроб знайти його там.
Коли потерпілого витягнуто на берег, основну увагу слід звернути на колір шкіри, дихання, серцеву діяльність, рефлекси очей, ширину зіниць. Допомога надається залежно від його стану.
Ознаки клінічної смерті:
• пульс відсутній, дихання немає, зіниці розширені, не реагують (якщо зіниці звужені, то людина непритомна і штучного дихання робити не треба, а лише дати вдихнути нашатирного спирту і поплескати по щоках).
Приступати до надання допомоги треба якнайшвидше.
Якщо постраждалий не подає ознак життя, це ще не означає, що все вже безнадійно.
Доти, поки є хоч найменший шанс зберегти життя людині, треба проводити заходи щодо її рятування.
• Рот і ніс потерпілого можуть бути забиті тванню або піском, їх треба негайно прочистити (пальцями, повернувши голову людини набік).
Потім покладіть її животом на своє коліно (голову постраждалого звісити) і, сильно натиснувши, виплесніть воду зі шлунка і дихальних шляхів.
Все це треба робити швидко: покласти постраждалого на спину, розстебнути, якщо є, одяг (пояс і верхні ґудзики) й почати робити штучне дихання.
Станьте на коліна зліва, максимально відкиньте назад голову потерпілого (це дуже важливо!) і, відтягнувши щелепу вниз, розтуліть йому рот.
Зробіть глибокий вдих, прикладіть свої губи до його губ (рекомендується через хустинку або марлю) і з силою вдихніть у нього повітря.
Ніздрі постраждалого при цьому слід затиснути рукою. Видих відбудеться самостійно.
Якщо в людини не б'ється серце, штучне дихання треба сполучити з непрямим масажем серця.
Для цього одну долоню покладіть упоперек нижньої частини грудної клітки (але не на ребра!), другу долоню - поверх першої навхрест.
Натисніть на грудну клітку так, щоб вона прогнулася на 3-5 сантиметрів, і відпустіть.
Прогинати потрібно сильно, поштовхом, використовуючи вагу свого тіла.
Через кожне вдихання повітря робіть 4-5 ритмічних натискувань.
Добре, якщо допомогу надають двоє.
Тоді один робить штучне дихання, другий за ним - масаж серця.
Не призупиняйте ці процедури до прибуття "швидкої допомоги": завдяки вашим діям організм ще може жити.
Зрозуміло, прийоми рятування зовсім не просто застосовувати без практики, і треба цього вчитися заздалегідь.
Але навіть якщо у вас немає ніякої підготовки - дійте! Треба використовувати будь-який шанс.
Головне територіальне управління МНС України у Запорізькій області закликає дотримуватись правил безпеки на водних об’єктах:
• Купатися краще вранці або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегрівання.
Температура води має бути не нижча за +17-19 С°, у холоднішій купатися небезпечно.
• Плавати у воді можна не більше 20 хвилин, збільшуючи цей час поступово, починаючи з 3-5 хвилин.
• Не можна доводити себе до ознобу.
При переохолодженні можуть виникнути судоми, припинитися дихання, статися непритомність.
Краще купатися кілька разів по 15-20 хвилин, а в перервах пограти в рухливі ігри: волейбол, бадмінтон.
•Не входити, не пірнати у воду після тривалого перебування на сонці. Периферійні судини дуже розширені для більшої тепловіддачі.
При охолодженні у воді настає різке рефлекторне скорочення м'язів, що спричиняє припинення дихання.
•Не входити у воду в стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку.
•Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибрати безпечне для купання місце з поступовим ухилом та твердим і чистим дном.
•У воду заходьте обережно. Ніколи не пірнайте в незнайомих місцях. Навіть якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків, то за ніч могли щось вкинути у воду або плином принесло корчі.
•Не запливати далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил.
•Відчувши втому, не треба панікувати, навпаки, слід прагнути як найшвидше добратися до берега.
•Якщо вас захопило плином, не намагайтеся з ним боротися. Треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега.
• Якщо Ви потрапили у вир, необхідно набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок убік, спливти.
• У водоймах з великою кількістю водоростей, ряски потрібно намагатися плисти поблизу самої поверхні води, не робити різких рухів, щоб не заплутатись.
• Якщо ж руки або ноги заплуталися в стеблах, необхідно зупинитися (прийняти положення "поплавка", "спливання") і звільнитися від них.
• Дуже обережно плавайте на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних іграшках. Вітром або плином їх може віднести дуже далеко від берега, а хвилею -захлеснути, із них може вийти повітря, і вони втратять плавучість.
• Купання з маскою, трубкою і ластами потребує особливої обережності.
• Не можна плавати з трубкою при сильному хвилюванні води у морі.
• Плавати треба тільки вздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога.
Не жартуйте на воді:
• не підпливайте під тих, хто купається;
• не хапайте їх за ноги;
• не "топіть";
• без потреби не кличте на допомогу і т. ін.
• Купання дітей має відбуватися тільки під наглядом дорослих, які добре вміють плавати.
• Вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків. Навчити плавати свою дитину - обов'язок такий самий, як навчити її переходити вулицю.
Впевнено триматися на воді можна навчити за 5-7 днів, і це вже перший крок до безпеки: діти тонуть не тільки в ставках і річках, але й у бочках із водою, в домашніх ваннах, залишені батьками, дорослими "буквально на одну хвилинку".
Не лишайте біля води малят.
• Вони можуть оступитися і впасти, захлинутися водою або потрапити в яму.
• Не запливайте за обмежувальні знаки, які відділяють акваторію з перевіреним дном, визначеною глибиною, тут гарантована відсутність водовертей (чорториїв) та інших небезпек.
• Не треба відпливати далеко від берега або перепливати водойми на заклад. Довести своє вміння плавати можна, пропливши декілька разів ту саму дистанцію вздовж берега.
• Не наближатися до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу вас. Порушення цих правил залишаються головною причиною загибелі людей на воді.
Втім, називають й іншу причину смерті на воді: спочатку самовпевненість, а потім страх. Причому відомо, що і від того, і від іншого часто рятують знання.
• У плавця починає судомити ногу.
Знаючи, що це звичайна ситуація, ви повинні на секунду зануритися з головою у воду і, випроставши ногу, сильно рукою потягнути на себе стопу за великий палець.
Якщо не знати цього прийому, легко злякатися і, втрачаючи сили та збиваючи дихання, намагатися пливти до берега, а там уже - як поталанить.
• До речі, одночасно з умінням плавати необхідно навчитися і відпочивати у воді.
Перший спосіб - лежачи на спині.
Спокійно випростати руки і ноги, заплющити очі, лягти головою на воду і розслабитися, лише злегка допомагаючи собі утриматися в горизонтальному положенні.
Набрати в легені повітря, затримати, повільно видихнути.
Другий спосіб - зіщулившись "поплавцем".
• Вдихнути, зануритися у воду, обійняти коліна руками і притиснути їх до тіла, стримуючи видих (але не напружуючись), повільно видихати у воду, а потім - знову швидкий вдих над водою і знову "поплавець".
• Якщо ви змерзли, треба робити нерухому (статичну) гімнастику, по черзі напружуючи руки і ноги.
Отже, після відпочинку слід знову плисти до берега. І знову відпочивати. Але в жодному разі не витрачати енергії на страх, принаймні порадьте собі
подумки, що боятися вже пізно - треба тільки діяти.
• Той, хто вміє пропливти десять метрів, пропливе і сто, якщо відпочиватиме.
• Не забуваймо: людське тіло легше за воду.
• Існує найпростіший прийом орієнтації під водою.
Навіть під час неглибокого занурення (наприклад, із маскою) плавець часто втрачає правильне відчуття "верх-низ", причому часто про це навіть не здогадується.
Щоб підійнятися вгору, треба випустити трохи повітря, ну а повітряні бульбашки покажуть дорогу.
Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника
•Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
•Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
•Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
•Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
•Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
•Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
•Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
•Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
•Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
•Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Поради батькам "Допоможіть дитині навчитися читати"
Дитина розпочинає своє знайомство зі світом у колі своєї родини. І звісно, батьки посідають головне місце у вихованні та формуванні ціннісних орієнтацій, світогляду, знайомлять з нормами поведінки, трудовими навичками. Тож, шановні батьки, саме від вас залежить формування читацьких інтересів та культури читання вашої дитини.
А для цього:
1.Як тільки ваша дитина навчиться читати, познайомте її з першою книжкою для самостійного читання. 2.Поцікавтесь, чи зрозуміла дитина прочитане. 3.Обговорить з нею книжечку. 4.При обговорені прочитаного не наполягайте на своїй думці. 5.Поясніть незнайомі слова і розкажіть про словники. 6.Контролюйте тематику читання. 7.Коли радите дитині прочитати якусь книгу, то знайдіть час прочитати її самим. 8.Вчить дитину бережливого ставлення до книги, як до безцінного скарбу. 9.Створіть власну бібліотеку.
